Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія"




НазваниеМетодичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія"
страница1/5
Дата конвертации15.07.2013
Размер0.83 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4   5








МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ІНГУЛЕЦЬКИЙ ТЕХНІКУМ

КРИВОРІЗЬКОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Охорона праці”

для спеціальності 5.0708.03 „Прикладна екологія”

Розробила викладач Н.В. Нікуліна

2011 р.
Розділ 1. Правові та організаційні питання з охорони праці.
Тема 1.1 Методична документація з охорони праці.
Кількість годин -2.
Тема: Кодування міжгалузевих та галузевих ДНАОП.
Мета: Вивчити кодування міжгалузевих та галузевих ДНАОП.


  1. Завдання.

  1. Скласти конспект з теми „Кодування міжгалузевих та галузевих ДНАОП”

Кодування міжгалузевих ДНАОП здійснюється відповідно до приведеної нижче схеми

ДНАОП Х.ХХ-Х.ХХ-ХХ,

в якій:

ДНАОП - абревіатура виразу «державний нормативний акт про охорону праці»;

перше трицифрове число (Х.ХХ) - код групи, до якої належить нормативний акт, залежно від державного органу, який затверджує даний акт: 0.00- нормативні акти Держнаглядохоронпраці, 0.01 і 0.02 - Міністерства внутрішніх справ (0.01 - з пожежної безпеки і 0.02 - з безпеки руху), 0.03 -Міністерства охорони здоров'я, 0.04- Держатомнагляду, 0.05-Міністерства праці та соціальної політики України, 0.06 -Держстандарту, 0.07 - Мінбудархітектури (Держбуду);

друге трицифрове число (Х.ХХ) - перша цифра означає вид нормативного акту (1 - правила, 2 - ОСТи, 3 - норми, 4 - положення і стандарти, 5 - інструкції, 6 - посібники, вказівки, рекомендації, вимоги, 7 - технічні умови безпеки, 8 - переліки), дві наступні - порядковий номер нормативного акту у межах даного виду в порядку реєстрації;

останнє двозначне число (XX) - рік затвердження нормативного акту.

Схема кодування галузевих нормативних актів про охорону праці відрізняється тим, що на місці першого трицифрового числа ставиться чотирьохцифрове (ДНАОП Х.ХХХ-Х.ХХ-ХХ), яке означає галузь поширення даного нормативного акту відповідно до «Загального класифікатора галузей народного господарства Мінстату України». Інші цифрові позначення коду галузевого нормативного акту означають те ж саме, що і міжгалузевого.

Після коду в Державному реєстрі нормативних актів про охорону праці дається повна назва нормативного акту, наказ (постанова) органу про його затвердження та дата затвердження.
2. Форма контролю.

Перевірка конспекту.
Література: Ткачук К.Н. та ін. Охорона праці – Київ: Журнал „Охорона

праці”, 1998 р.

Тема 1.3 Документація при розслідуванні нещасних випадків і

аналіз травматизму.
Частина 1: Порядок розслідування професійних захворювань та

аварій на виробництві.
Кількість годин - 6.
Мета: Вивчити розслідування професійних захворювань.


  1. Скласти таблицю з питання „Розслідування профзахворювань”


Розслідування профзахворювань

Вид захворю- вання

Опові -щення

Хто

органі-

зовує

розслі-

дування

Склад комісії

Хто затверд-

жує акт

розслі-

дування

Куди надсила-

ють

матеріал розсліду-

вання

Хронічне професій-не захворю-вання та професій-не отруєння

1.Підпри-ємству

2.Санепідстанція

3.Лікува

льно-профілак-тичній установі

Власник підпри –

ємства

1.Представник санепідемстанції (голова)

2.Представник профспілки

3.Представник лікувально-профілактич-ного закладу

4.Представник місцевого органу управління з охорони здоров’я

5.Власник підприємства

6.Представник трудового колективу

Органи та установи державної санепід-служби МОЗ України

1.Хворому

2.На підпри-єсмтво, де виявлено захворювання

3.У лікувально-профілакти-чний заклад

4.До санепід- станції

5.Профспіл-ковій організації


  1. Питання для самоконтролю

  1. Яким є порядок розслідування професійного захворювання?

  2. Який порядок обліку профзахворювань?

  3. Який склад комісії при розслідуванні профзахворювань?

  4. Куди надсилають матеріали розслідування?




  1. Форма контролю

Перевірка таблиці
Література: Ткачук К.Н. та ін. Охорона праці – Київ: Журнал „Охорона

праці”, 1998 р.

Частина 2: Порядок розслідування професійних захворювань та

аварій на виробництві.
Мета: Вивчити розслідування аварій.


  1. Скласти таблицю з питання „Розслідування аварій”


Розслідування аварій

Розслі-дування

Повідомити

Хто призначає комісію

Склад

комісії

Хто

затверджує акт

Куди надсилають матеріали розслідування

Аварій

1.Безпосеред-нього керівника робіт.

2.Диспетчера

Власник підприємства повідомляє: відповідний орган державного нагляду за охороною праці;

орган вищого рівня управління;

місцевий орган державної виконавчої влади;

органи прокуратури;

відповідний профспілковий орган;

штаб цивільної оборони;

При аварії І категорії, коли не сталося нещасного випадку :

наказом міністерства, розпорядженням органу державної виконавчої влади з узгодженням з органами державного нагляду, штабом цивільної оборони

При аваріях ІІ категорії:

розпорядженням районного чи міського органу державної виконавчої влади з узгодженням з державною інспекцією охорони праці

Якщо стався нещасний випадок – аналогічний як для розслідування нещасних випадків

Комісія

1.До прокуратури

2.Відповідному органу Держнаглядохоронпраці

3.Вищого рівня органу управління

4.Органу державної виконавчої влади

5.Штабу цивільної оборони

6.Перший примірник акту залишається на підприємстві




  1. Питання для самоконтролю

  1. Як класифікуються аварії?

  2. Як розслідуються аварії І категорії?

  3. Як розслідуються аварії ІІ категорії?

  4. Куди надсилають акти з розслідування аварій?

  1. Форма контролю

Перевірка таблиці
Література: Ткачук К.Н. та ін. Охорона праці – Київ: Журнал „Охорона

праці”, 1998 р.

Частина 3: Особливості праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.
Мета: Вивчити граничні норми підіймання та переміщення

важких речей неповнолітніми та жінками .


  1. Скласти таблицю з питання „Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми та жінками”


Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми

Календарний вік,

років

Граничні норми ваги вантажу (кг)

Короткочасна робота

Тривала робота

юнаки

дівчата

юнаки

дівчата

14

5

2,5

-

-

15

12

6

8,4

4,2

16

14

7

11,2

5,6

17

16

8

12,6

6,3


Граничні норми підіймання та переміщення важких речей жінками

Вид робіт

Граничні норми ваги вантажу (кг)

Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину)


10

Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни


7

Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:

з робочої поверхні

з підлоги


350

7




  1. Форма контролю.

Перевірка таблиці.
Література: Жидецький В.Ц. та ін. Основи охорони праці. Навчальний

посібник – Львів: Афіша, 2000 р.

Розділ 2. Основи фізіології, гігієни праці і виробничої санітарії.
Тема 2.1 Вимоги до робочого місця.
Кількість годин – 12.
Частина 1: Природна та штучна вентиляція виробничих

приміщень.

Мета: Вивчити природну та штучну вентиляцію

виробничих приміщень.


  1. Питання які виносяться на самостійне вивчення

  1. Призначення та класифікація систем вентиляції.

  2. Природна вентиляція.

  3. Штучна вентиляція.

  4. Основні вимоги до систем вентиляції.


ВЕНТИЛЯЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

ПРИЗНАЧЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

— за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна) та суміщена ( природна та штучна одночасно);

— за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, припливно-витяжна;

— за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована.
ПРИРОДНА ВЕНТИЛЯЦІЯ

Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а підвітряної — розрідження (рис. 1).

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію — просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.



Рис.1. Розподіл тиску в будівлі при дії вітру


Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.

Необхідні площі припливних Рпр та витяжних Рв аераційних отворів, що забезпечують потрібний повітрообмін визначаються за формулами:





де Іпр і ІВнеобхідна кількість (за масою) повітря, яке відповідно надходить і видаляється з приміщення, кг/год;

μ — коефіцієнт витрат, що залежить від конструкції отвору;

γз і γв — питома вага зовнішнього і внутрішнього повітря, кг/м3;

hн і hв — відстань від центра відповідно нижнього (припливного) і верхнього (витяжного) отвору до нейтральної зони, м;

q — прискорення вільного падіння, 9,8 м/с2.

Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру над витяжними каналами встановлюють спеціальні насадки, які отримали назву дефлекторів. Дія дефлектора базується на тому, що при його обтіканні вітром приблизно на 5/7 поверхні насадки утворюється розрідження, внаслідок чого у витяжному каналі збільшується тяга.

Діаметр горловини (патрубки) дефлектора наближено визначають за формулою:

де Lq — продуктивність дефлектора, м3/год;

Vвшвидкість вітру, м/с.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік в тому, що повітря надходить в приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.
ШТУЧНА ВЕНТИЛЯЦІЯ

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції.

Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз (рис. 2).


Рис. 2. Схема організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції
Схеми зверху вниз (рис. 2а) та зверху вверх (рис. 2б) доцільно застосовувати у випадку, коли припливне повітря в холодний період року має температуру нижчу температури приміщення. Припливне повітря перш ніж досягти робочої зони нагрівається за рахунок повітря приміщення. Інші дві схеми (рис.2в та 2г) рекомендується використовувати тоді, коли припливне повітря в холодний період року підігрівається і його температура вища температури внутрішнього повітря.

Якщо у виробничих приміщеннях виділяються гази та пари з густиною, що перевищує густину повітря (наприклад, пари кислот, бензину, гасу), то загальнообмінна вентиляція повинна забезпечити видалення 60% повітря з нижньої зони приміщення та 40% — з верхньої. Якщо густина газів менша за густину повітря, то видалення забрудненого повітря здійснюється у верхній зоні.

Припливна вентиляція. Схема припливної механічної вентиляції (рис.3) включає: повітрозабірний пристрій 1; фільтр для очищення повітря 2; повітронагрівач (калорифер) 3; вентилятор 5; мережу повітроводів 4 та припливні патрубки з насадками 6. Якщо немає необхідності підігрівати припливне повітря, то його пропускають безпосередньо у виробничі приміщення через обвідний канал 7.


Рис. 3 Схема припливної вентиляції
Повітрозабірні пристрої необхідно розташовувати в місцях, де повітря не забруднене пилом та газами. Вони повинні знаходитись не нижче 2 м від рівня землі, а від викидних каналів витяжної вентиляції по вертикалі — нижче 6 м і по горизонталі — не ближче 25 м.

Припливне повітря подається в приміщення, як правило, розсіяним потоком для чого використовуються спеціальні насадки.


Рис. 2.5. Схема витяжної вентиляції

Витяжна та припливно-витяжна вентиляція. Витяжна вентиляція (рис. 4) складається із очисного пристрою 1, вентилятора 2, центрального 3 та відсмоктуючих повітроводів 4.


Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менше ніж

1 м над гребенем даху. Забороняється робити викидні отвори безпосередньо у вікнах.

В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно-витяжна система вентиляції із загальним припливом в робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо з місць їх утворення.

У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, парів, пилу витяжка повинна бути на 10% більшою ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні приміщення з меншою шкідливістю.

В системі припливно-витяжної вентиляції можливе використання не лише зовнішнього повітря, але й повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцією і здійснюється в холодний період року для економії тепла, витраченого на підігрівання припливного повітря. Однак можливість рециркуляції обумовлюється цілою низкою санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог.

Місцева вентиляція

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентроване подання припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.

Повітряні душі використовуються для запобігання перегріванню робітників в гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних оазисів (ділянок виробничої зони, які різко відрізняються своїми фізико-хімічними характеристиками від решти приміщення).

Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється струменем повітря, що подається із вузької довгої щілини, під деяким кутом назустріч потоку холодного повітря. Канал зі щілиною розміщують збоку чи зверху воріт (дверей).

Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктуючих панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачів (рис. 5).


Рис. 5 Приклади місцевої витяжної вентиляції: а — витяжний зонт,

б — всмоктувальна панель, в — витяжна шафа з комбінованою витяжкою,

г — бортовий відсмоктувач з пересувом
Конструкція місцевої витяжки повинна забезпечити максимальне вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громіздкою та заважати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом.

Основними чинниками при виборі типу місцевої витяжки є характеристики шкідливих виділень (температура, густина парів, токсичність), положення робітника при виконанні роботи, особливості технологічного процесу та устаткування.

У випадках, коли джерело виробничих шкідливостей можна помістити всередині простору, обмеженого стінками, місцеву витяжну вентиляцію влаштовують у вигляді витяжних шаф, кожухів, вітринних відсмоктувачів. Якщо за умовами технології або обслуговування джерело шкідливостей не можна ізолювати, тоді встановлюють витяжний зонт або всмоктувальну панель. При цьому потік повітря, що видаляється, не повинен проходити через зону дихання робітника.

Окремим випадком місцевої витяжної вентиляції є бортові відсмоктувачі, якими обладнують ванни (гальванічні, травильні) чи інші ємкості з токсичними рідинами, оскільки необхідність використати при їх завантаженні підіймально-транспортного обладнання унеможливлює використання витяжних зонтів та всмоктувальних панелей. При ширині ванни 1 м і більше необхідно встановлювати бортовий відсмоктувач з передувом (рис. 5г), у якого з одного боку ванни повітря відсмоктується, а з іншого — нагнітається. При цьому рухоме повітря ніби екранує поверхню випаровування токсичних рідких продуктів.
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ

Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:

  • створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);

  • повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до гранично допустимих концентрацій;

  • не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;

  • не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;

—не створювати під час експлуатації додаткових незручностей
(наприклад, шуму, вібрацій, попадання дощу, снігу).

Найбільш повно вище перерахованим вимогам відповідає система кондиціонування повітря, яка також застосовується на підприємствах. За допомогою кондиціонерів створюються і автоматично підтримуються у виробничому приміщенні задані параметри повітряного середовища. При вирішенні питання щодо доцільності кондиціонування повітря слід враховувати і економічні чинники.


  1. Питання для самоконтролю

  1. Класифікація систем вентиляції.

  2. Природна вентиляція.

  3. Штучна вентиляція.

  4. Які існують види штучної вентиляції?

  5. Які основні вимоги до систем вентиляції?




  1. Форма контролю

Усне опитування.
Література: Жидецький В.Ц. та ін. Основи охорони праці. Навчальний

посібник – Львів: Афіша, 2000 р.

Частина 2: Системи опалення.
Мета: Вивчити системи опалення.


  1. Питання які виносять на самостійне вивчення.

  1. Місцеві та центральні системи опалення.

  2. Водяне опалення низького тиску.

  3. Парове опалення.

  4. Повітряне опалення.


СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ

Системи опалення являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень в холодний період року. До основних елементів систем опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади. Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря.

Системи опалення поділяють на місцеві та центральні.

До місцевого відноситься пічне та повітряне опалення, а також опалення місцевими газовими та електричними пристроями. Місцеве опалення застосовується, як правило, в житлових та побутових приміщеннях, а також в невеликих виробничих приміщеннях малих підприємств.

До систем центрального опалення відносяться: водяне, парове, панельне, повітряне, комбіноване.

Водяна та парова системи опалення в залежності від тиску пари чи температури води можуть бути низького тиску (тиск пари до 70 кПа чи температура води до 100 °С) та високого тиску (тиск пари більше 70 кПа чи температура води понад 100 °С).

Водяне опалення низького тиску відповідає основним санітарно-гігієнічним вимогам і тому широко використовується на багатьох підприємствах різних галузей промисловості. Основні переваги цієї системи: рівномірне нагрівання приміщення; можливість централізованого регулювання температури теплоносія (води); відсутність запаху гару, пилу при осіданні його на радіатори; підтримання відносної вологості повітря на відповідному рівні (повітря не пересушується); виключення опіків від нагрівальних приладів; пожежна безпека.

Основний недолік системи водяного опалення — можливість її замерзання при відключенні в зимовий період, а також повільне нагрівання великих приміщень після тривалої перерви в опаленні.

Парове опалення має ряд санітарно-гігієнічних недоліків. Зокрема, внаслідок перегрівання повітря знижується його відносна вологість, а органічний пил, що осідає на нагрівальних приладах, підгорає, викликаючи запах гару. Окрім того, існує небезпека пожеж та опіків. Враховуючи вищевказані недоліки не допускається застосування парового опалення в пожежонебезпечних приміщеннях та приміщеннях зі значним виділенням органічного пилу.

З економічної точки зору систему парового опалення ефективно влаштовувати на великих підприємствах, де одна котельня забезпечує необхідний нагрів приміщень усіх корпусів та будівель.

Панельне опалення доцільно застосовувати в адміністративно-побутових приміщеннях. Воно діє завдяки віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких вмонтовані спеціальні нагрівальні прилади (труби, по яких циркулює вода) або електронагрівальні елементи. До переваг цієї системи опалення належать: рівномірний нагрів та постійність температури і вологості повітря в приміщенні; економія виробничої площі за рахунок відсутності нагрівальних приладів; можливість використання в літній період для охолодження приміщень, пропускаючи холодну воду через систему. Основні недоліки — відносно високі початкові витрати при встановленні та важкість ремонту при експлуатації.

Повітряне опалення може бути центральним (з подачею нагрітого повітря від єдиного джерела тепла) та місцевим (з подачею теплого повітря від місцевих нагрівальних приладів). Основні переваги цієї системи опалення: швидкий тепловий ефект в приміщенні при включенні системи; відсутність в приміщенні нагрівальних приладів; можливість використання в літній період для охолодження та вентиляції приміщень; економічність, особливо, якщо це опалення суміщене із загальнообмінною вентиляцією.

При виборі системи опалення підприємств, що проектуються чи реконструюються необхідно враховувати санітарно-гігієнічні, виробничі, експлуатаційні та економічні чинники. Слід зазначити, що досить ефективною є комбінована система опалення (центральне повітряне опалення, суміщене із загальнообмінною вентиляцією та водяне низького тиску).


  1. Питання для самоконтролю

  1. Які існують системи опалення?

  2. Назвіть переваги та недоліки панельного опалення.

  3. Які переваги повітряного опалення?


3. Форми контролю

Усне опитування.
Література: Жидецький В.Ц. та ін. Основи охорони праці. Навчальний

посібник – Львів: Афіша, 2000 р.

Частина 3: Основні світлотехнічні поняття та одиниці.
Мета: Вивчити основні світлотехнічні поняття та одиниці.


  1. Питання які виносяться на самостійне вивчення.

  1. Кількісні показники освітлення виробничих приміщень.

  2. Якісні показники освітлення виробничих приміщень.


ОСНОВНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ПОНЯТТЯ ТА ОДИНИЦІ

Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться:

світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість.

До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.

Світловий потік (Ф) — це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) — світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.

Сила світла (І) — це величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (ω), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється:


За одиницю сили світла прийнята кандела (кд) — сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.

Яскравість (В) — визначається як відношення сили світла, що випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверхні, що світиться:

де І—сила світла, що випромінюється поверхнею в заданому напрямку;

S— площа поверхні;

α — кут між нормаллю до елемента поверхні S і напрямком, для якого визначається яскравість.

Одиницею яскравості є н і т (нт) — яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м2.

Освітленість (Е) — відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (S):


За одиницю освітленості прийнято люкс (лк) — рівень освітленості поверхні площею 1 м2, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.

Фон — поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкту розпізнавання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбивання поверхні р, що представляє собою відношення світлового потоку, що відбивається від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї. Фон рахується світлим при р>0,4, середнім — при р=0,2—0,4 і темним, якщо р<0,2.

Контраст між об'єктом і фоном характеризується співвідношенням яскравостей об'єкта, що розглядається (крапка, лінія, знак та інші елементи, що потребують розпізнавання в процесі роботи) та фону. Контраст між об'єктом і фоном визначається за формулою:

де В0 та Вф— відповідно яскравості об'єкта і фону, нт.

Контраст рахується великим при k>0,5, середнім — при k=0,2—0,5 та малим — при k<0,2.

Видимість( v) — характеризує здатність ока сприймати об'єкт. Видимість залежить від освітленості, розміру об'єкта розпізнавання, його яскравості, контрасту між об'єктом і фоном, тривалості експозиції:

де k -— контраст між об'єктом і фоном;

kпор— пороговий контраст, тобто найменший контраст, що розрізняється оком за даних умов.

Для вимірювання світлотехнічних величин застосовують люксметри, фотометри, вимірювачі видимості тощо.

У виробничих умовах для контролю освітленості робочих місць та загальної освітленості приміщень найчастіше використовують люксметри типів Ю—117 та універсальний портативний цифровий люксметр-яскравомір ТЗС 0693. Робота цих приладів базується на явищі фотоефекту — перетворенні світлової енергії в електричну.
2. Завдання

1. Скласти конспект з питань.

    1. Кількісні показники освітлення виробничих приміщень.

    2. Якісні показники освітлення виробничих приміщень.

2. Опорні знання (поняття)

Студент повинен володіти такими поняттями:

    1. Світловий потік.

    2. Сила світла.

    3. Яскравість

    4. Освітленість.

    5. Фон.

    6. Видимість.


3. Форма контролю

Перевірка конспекту.

Література: Жидецький В.Ц. та ін. Основи охорони праці. Навчальний

посібник – Львів: Афіша, 2000 р.

Частина 4: Методи розрахунку штучного освітлення.
Мета: Вивчити методи розрахунку штучного освітлення.


  1. Питання які виносяться на самостійне вивчення.

1. Метод світлового потоку.

2. Точковий метод.

3. Метод питомої потужності.
Методи розрахунку штучного освітлення

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному,
три методи: світлового потоку (коефіцієнту використання), точковий та
питомої потужності. ,

Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Фл визначають за формулою:





де E — нормована освітленість, лк;

S — площа освітлюваного приміщення, м2;

k3 — коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп (k3=1,3-1,8);

Z — коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z=1,1-1,15)

N — кількість світильників;

n — кількість ламп в світильнику;

η— коефіцієнт використання світлового потоку. Коефіцієнт г] визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення і знаходиться за формулою:



де α і b — довжина і ширина приміщення, м;

hр — висота світильника над робочою поверхнею, м.

Порахувавши світловий потік лампи Фл, за таблицею вибирають найближчу

стандартну лампу і визначають електричну потужність всієї освітлювальної установки.

Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладене рівняння:

де Іа — сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд;

а — кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні;

r — відстань від світильника до заданої точки.

Для практичного використання в формулу підставляють коефіцієнт

запасу kз та значення r = hр /соsа, тоді

Значення сили світла Іα приводяться в світлотехнічних довідниках.

Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожної лампи Рл, Вт для створення в приміщенні нормованої освітленості

де р — питома потужність, Вт/м2 (приймається за довідниками для приміщень даної галузі);

S — площа приміщень, м2;

N — число ламп в освітлювальній установці.


  1. Питання для самоконтролю

  1. Які існують методи розрахунку штучного освітлення?

  2. Метод світлового потоку.

  3. Точковий метод.

  4. Метод питомої потужності.


3. Форма контролю

Усне опитування.
Література: Жидецький В.Ц. та ін. Основи охорони праці. Навчальний

посібник – Львів: Афіша, 2000 р.

Частина 5: Захист від дії ультра- і інфразвуку.
Мета: Вивчити захист від дії ультра- і інфразвуку.


  1. Завдання.

  1. Скласти конспект з теми „Захист від дії ультра- і інфразвуку”.


Захист від дії ультра- і інфразвуку

При відкритій розробці ультразвукові установки застосовують для руйнування гірських порід, обробки поверхні каміння та для дефектоскопії.

Ультразвуковий діапазон частот поділяється на низькочастотні коливання (1,12 ∙ 104- 1,0∙ 105 Гц), що поширюються повітряними та контактними шляхами, а також високочастотні (1,0 ∙ 106 —1,0 ∙ 109 Гц), що передаються контактними шляхами. Ультразвук, як і звук, характеризується тиском, інтенсивністю і частотою коливань вище 20 кГц, яку не сприймає вухо людини. Ультразвукові хвилі при поширенні в різних середовищах поглинаються тим більше, чим вища їх частота. Водою, металом та іншими пружними середовищами ультразвук поглинається мало, тому він поширюється на великі відстані, практично не втрачаючи енергії. Поглинання ультразвуку супроводжується нагріванням середовища.

Якщо ультразвук перевищує гранично допустимі рівні, можуть статися функціональні зміни нервової і судинної системи людини в місцях контакту (вегетативні поліневріти, м'язова слабкість пальців, кістей і передпліччя). Низькочастотні ультразвукові хвилі негативно діють на слуховий і вестибулярний апарат, больову чутливість і процеси терморегуляції.

Основними нормативними актами, які регламентують безпеку при роботі з ультразвуком є «Санитарные нормы и правила при работе на промышленных ультразвукових установках» (1997 р.), а також ГОСТ 12.1.001-89 «ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности». Допустимі рівні ультразвукових коливань нормуються в трьохоктавних смугах частот. У зонах контакту рук та інших частин тіла людини з робочими органами рівні звукового тиску не повинні перевищувати 110 дБ.

Колективний захист від дії ультразвуку полягає в зменшенні його параметрів в джерелі виникнення, локалізації дії ультразвуку за допомогою конструктивних та організаційних заходів (використання звукоізолюючих екранів, кожухів, розміщення установок в окремих приміщеннях).

Конструктивно-планувальні рішення вимагають застосування дистанційного управління і системи блокування, що вимикає генератор джерела ультразвуку при порушенні звукоізоляції. В разі необхідності застосовують спеціальний інструмент з віброізолюючою рукояткою та захисні рукавиці. Як засіб індивідуального захисту застосовують протишумові засоби.

Інфразвук за фізичними властивостями має однакову природу до звуку, тому характеризується інфразвуковим тиском, інтенсивністю, частотою коливань менше 20 Гц. У виробничих умовах відкритої розробки покладів корисних копалин інфразвук утворюється під час роботи компресорів, електровозів, тепловозів, самоскидів, тракторів, бульдозерів, вентиляторів та інших великогабаритних машин і механізмів.

Інфразвук діє на весь організм людини, негативно впливає на здоров'я і працездатність. В результаті тривалої дії низькочастотних коливань у людини спостерігається слабкість, зниження працездатності, з'являється роздратування, порушується сон.

Інфразвук мало поглинається повітрям, тому може поширюватися на великі відстані. При роботі реактивних двигунів, які використовують для штучного провітрювання кар'єрів, у осіб, що перебувають на відстані 200- 300 м, виникає струс грудної клітини і брюшини, що може призвести до захворювання. Інфразвук з рівнем звукового тиску до 150 дБ знаходиться в межах виносливості людини лише при тимчасовій дії, а з рівнем понад 150 дБ - зовсім не переноситься людиною. Особливо несприятливими є частота коливань 2-15 Гц внаслідок виникнення резонансних явищ в організмі, а інфразвук з частотою 8 Гц - збігається з альфа-ритмом біотоків мозку.

Заходи і засоби захисту від виробничого інфразвуку такі самі, як і при захисті від шуму. Зважаючи на складність захисту від виробничого інфразвуку, потрібно вирішувати ці проблеми ще на стадії проектування машин, агрегатів чи розробки проектів будівництва підприємств.

Особливу увагу треба приділяти професійному добору осіб, які будуть постійно працювати з устаткуванням, що генерує інфразвук. Всі працюючі, що піддаються дії інфра-і ультразвуку, повинні проходити профілактичні періодичні медичні огляди.


  1. Питання для самоконтролю

  1. Яку дію справляє ультра- та інфразвук на організм людини?

  2. Яким є захист працюючих від дії ультра- та інфразвуку на виробництві?


3. Форма контролю

Перевірка конспекту.
Література: Ткачук К.Н. та ін. Охорона праці – Київ: Журнал „Охорона

праці”, 1998 р.

Частина 6: Захист від виробничої вібрації.
Мета: Вивчити параметри, які характеризують вібрацію та засоби

профілактики вібраційної хвороби.


  1. Питання які виносяться на самостійне вивчення

  1. Якими параметрами характеризується вібрація?

  2. Назвіть заходи та засоби профілактики вібраційної хвороби.


2. Завдання.

1. Скласти конспект з питань.

    1. Якими параметрами характеризується вібрація?

    2. Назвіть заходи та засоби профілактики вібраційної хвороби.


Вібрація - це коливальні процеси, що відбуваються в механічних системах. Відчуття вібрації виникає при дотику людини до предметів, які коливаються під дією відповідної сили. Під час вібрації виникають хвильові рухи із поперемінним стискуванням або розтягуванням тканин чи частин тіла людини.

Чутливість організму до вібрації залежить від основних параметрів, що характеризують вібрацію: амплітуди зміщення А - найбільшого відхилення точки від положення рівноваги, м; частоти, Гц; коливальної швидкості V, м/с; коливального прискорення W, м/с2.

Найефективнішими засобами профілактики вібраційної хвороби є заміна вібронебезпечних інструментів і устаткування вібробезпечними, створення нових конструкцій машин і устаткування, вібрація яких не переходить межі безпечної для людини. Не менш важливим щодо зменшення вібрації є автоматизоване або дистанційне управління вібраційною технікою. Для зменшення рівня вібрації необхідно встановити контроль за параметрами вібрацій. Ручні машини слід перевіряти один раз на півроку на відповідність параметрів паспортним даним, систематично і регулярно проводити планово-запобіжні ремонти.

Правильна організація праці також є профілактичним заходом проти віброзахворювання. Велике значення мають раціональні режими праці та відпочинку. Загальний час контакту з вібруючими машинами не повинен перевищувати дві третини тривалості робочого дня, включаючи перерви на 10- 15 хв на кожні 60 хв роботи. Оскільки дія вібрації ускладнюється при пониженні температури повітря, то у виробничих приміщеннях і кабінах машин остання не повинна бути нижче за 10 °С при вологості 40- 60 %, швидкості руху повітря не більше ніж 3 м/с. Якщо в кар'єрах неможливо створити такі умови праці, необхідно передбачити приміщення для зігрівання.

Поряд з технічними, технологічними та організаційними заходами велике значення набуває медична профілактика як засіб проти вібраційних захворювань.

До робіт з вібруючими машинами та механізмами допускаються особи, що досягли 18 років і пройшли медичне обстеження. Робітники мають проходити медичний огляд не менше одного разу на рік. Протягом робочого дня працівники повинні мати час на проведення виробничої гімнастики та масажу, також рекомендується проводити ультрафіолетове опромінення та вітамінізацію.

Засоби індивідуального віброзахисту поділяються на профілактичні засоби для рук, ніг, тіла машиніста (оператора). Для захисту рук використовують рукавиці, виготовлені із пружно-демпфуючих матеріалів (ГОСТ 12.4.002—74); для захисту ніг — віброзахисне спецвзуття відповідно до ГОСТу 12.4.024-76 (чоботи або черевики), в яких підошва виготовлена із пружно-демпфуючих матеріалів (гумова стелька, товщиною 30 мм з пружинами). Зменшення вібрації таке взуття дає приблизно на 80 % при частоті 20- 50 Гц і амплітуді 0,1- 0,4 мм. Засоби для захисту тіла оператора - це нагрудні паси та спеціальні костюми, виготовлені з пружних матеріалів.
3. Форма контролю.

Перевірка конспекту.
Література: Ткачук К.Н. та ін. Охорона праці – Київ: Журнал „Охорона

праці”, 1998 р.

  1   2   3   4   5

Похожие:

Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці\" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія\" iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з навчальної дисципліни «практика перекладу з англійської мови»
Методичні вказівки до самостійної роботи з навчальної дисципліни «Практика перекладу з англійської мови» / Укладач Н. А. Приходько....
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці\" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія\" iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «фізика конденсованого стану матеріалів»
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Фізика конденсованого стану матеріалів» /укладачі: Т. П. Говорун, В. О. Пчелінцев.–...
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці\" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія\" iconМетодичні вказівки до виконання курсової роботи "Побудова частотних характеристик складного об'єкта регулювання" з дисципліни
Побудова частотних характеристик складного об'єкта регулювання" з дисципліни "Теорія автоматичного управління" для студентів спеціальності...
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці\" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія\" iconМіністерство освіти І науки україни сумський державний університет
Методичні вказівки та контрольні завдання для самостійної роботи з дисципліни "Процеси та апарати хімічних виробництв (нафтопереробні...
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці\" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія\" iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт на тему "Робота з інтелектуальним модулем logo!" з дисципліни "Програмні засоби систем управління" для студентів денної та заочної форм навчання
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт на тему "Робота з інтелектуальним модулем logo!" з дисципліни "Програмні засоби...
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці\" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія\" iconКонспект лекцій, інструкції з лабораторних робіт, методичні вказівки, індивідуальні завдання
Прошу розмістити на сайті дну у розділі «Методичні матеріали для самостійної роботи студентів» наступні матеріали
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці\" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія\" iconКонспект лекцій з дисципліни " Охорона праці в галузі" для спеціалістів та магістрів інститут "
С. С. Козлов Конспект лекцій з дисципліни “Охорона праці в галузі” для спеціалістів та магістрів інституту “Енергоменеджменту та...
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці\" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія\" iconМетодичні вказівки до самостійної та індивідуальної роботи з дидактичним забезпеченням з курсу «туристське країнознавство»
Одичні вказівки до самостійної та індивідуальної роботи з дидактичним забезпеченням з курсу «Туристське країнознавство»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці\" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія\" iconРобоча програма навчальної дисципліни «Організація І методика проведення презентацій»
...
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни „ Охорона праці\" для спеціальності 0708. 03 „Прикладна екологія\" iconМетодичне забезпечення самостійної роботи студентів нормативної дисципліни «ринок фінансових послуг»
Навчальної дисципліни «Ринок фінансових послуг»
Разместите кнопку на своём сайте:
kk.convdocs.org



База данных защищена авторским правом ©kk.convdocs.org 2012-2017
обратиться к администрации
kk.convdocs.org
Главная страница