3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання




Название3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання
страница6/9
Дата конвертации29.12.2012
Размер1.02 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9

20
Шепіт монаха
Я на межі. Століть. Вулиць. Терпіння. Життя. Смерті. І навіть — на межі меж.

Байдуже, яких століть. Яких вулиць. Чийого терпіння. Чийого життя. Чиєї смерті. Меж — усіх.

Я — наче сумнів. Проникаю, зникаю, підточую, руйную, зароджую.

У мені закінчується віра, але розпочинається пізнання.

А мені чиясь неприкаяна душа колискових співає, сама забуваючи про сон. Чи я комусь потрібен?

Мене зліплено з уламків тих глеків, у яких вино для причастя вистоювалося. І не охрещено, а кинуто на дорозі середохресній, що стала моїм хрестом натільним.

Зроджуюся щоранку зерном недостиглим у колоску, а до вечора колос чорніє чи дичавіє — і розлітається лузгою по світах — і плоду не дасть, і не наситить голодного, звіяний вітром...

Зроджуюся щоранку молитвою світлою, а до вечора шашіль зневіри сточує мене, як дерево тисячолітнє, на якому і круки кам’яніють... а до вечора слова у вузлик проклять зав’язуються, — нащо Богові за плечима той вузлик?

Зроджуюся щоранку промінням сонячним, а до вечора в темряву непроникну згущуюся, тягучу, як смола, якою вимастять огорожу чиєїсь пам’яті на цвинтарі.

Зрощую квіти, засіваю їх зранку, дмухаю на них життям, щоби пробивалися до мене, щоб молилися на мене. А надвечір вони в’януть і сохнуть. І я лишаю їх мовчазними, бездиханними, хтось їх потопче, утопче в землю, але я цього не бачитиму, назавтра я засіватиму іншу клумбу...

І так — щоранку, і так — щовечора.

І тільки дня сьомого з уст моїх лунатиме шепіт монаха, а у вуста вливатиметься «Шепіт монаха». Бо день сьомий — то кінець початку. І кінець світла, і кінець світу. Мого. Усе я сотворив — і стане нудно, коли один за одним підуть сьомі дні, і стихатиме мій шепіт, і говоритиме замість мене вино, а мої вуста чорнітимуть тишею. А моя душа — черствітиме самотністю. Він сотворив мене на взір і подобу свою, а я Його сотворив — на свою подобу, таж нитка, якою нас зв’язано було, давно перетерлася, і тепер у кожного — своя земля обіцяна, свої небеса високі.

Ми шукаємо один одного, а чи знайдемо?

Гукаємо молитви, а чи хто їх чує?

Я зневірююся і знову чіпляюся за віру, як за соломину рятівну...

Боже, а Ти ще в мене віриш?..

Ольга Ляснюк
21
Знаменитий президентський камін, складений із історичних камінців Поділля, Волині, Слобожанщини, Подніпров’я, Таврії, Буковини, Галичини та Закарпаття, сьогодні не хотів горіти.

«Даремно Ксеня знервувала дітей, запитала їх: вгадайте — буде тато знову Президентом чи ні? Залишиться! Залишиться ваш татусьо Президентом. А хто ж іще, діти мої, хто іще?

Я подарував нації новітню, національну ідеологію. Я змусив її злізти з печі і стати в коло. Усе було б добре, якби не виповзала на мою дорогу і не сичала Кобра! Хто вона без мене? Що вона сама означає? Бліде тло у мене за спиною. Скирдувала б чи силосувала грошву в бізнесі. Хитро дурила б ласих до спідниць податківців…

Це я, дурень, так довірливо і простодушно виніс її на вершину. Підпряг у свого воза, якого спокійно міг тягнути сам. Мій попередник згноїв би, і ніхто не згадав би, що була така… така Кобра чи Анаконда — різниця невеличка! Лізе, лізе, мотається під ногами, зчиняючи куряву на моїй дорозі.

Ич, чого захотіла: забрати в уряду, під себе, весь газ. Витурити моїх посередників із системи. А я з чим залишуся? Газ — це президентські прибутки, Кобро. Не лізь! Це — не твоє. Ні, лізе, нищить мого надійного посередника.

Я сказав їй на другий день після інавгурації: про газ забудь! Він — мій! На тому могли б і порозумітися після моєї перемоги. Не почула, зміюка. Огризнулася: «Мені одягати протигаз?» Одягни, одягни! Він тобі до лиця!
Усе, виграю вибори і зіпхну на узбіччя. Тоді моя влада буде повною, ніхто не заважатиме мені провести довгожданні реформи, держава розквітне. А зловісна тінь Снігуроньки в Білому, зі штучним люмінесцентним німбиком, Фурії, Кобри, котра дурить посполитий народ, щезне назавжди. На-за-вжди-и зникне! А я — буду! Буду два терміни! А тоді відпочину і знову буду!!! Якщо повалю у небуття цю Химеру в білому хітоні.


Бач, її якийсь бездарний американський журнальчик зарахував до політиків-красунь. А моя Ксеня визначила точніше: «з рогами, замаскованими в пишній зачісці під квітчастою терновою хусткою «а-ля сільська молодиця на чужому весіллі». Так сказала Ксеня…»

Володимир Яворівський
22
Молитва
„Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, творця неба, і землі, і всього видимого й невидимого”.

Молитва, як сонце, світить мені з дитинства, з того найпершого світанку життя, відколи земля і небо – мов великий, святий і пречистий храм.

Молитва, як сонце, вічна: раз зійшла на нашому небосхилі і буде сходити щодня й довіку, як нам являється світило й дарує день.

Молитва, як сонце, сяє в небі, будить землю, зігріває душу й наповнює її сяйвом віри. І святості її не потьмарити, як не загасити німба довкола голови Святого.

Молімося, як діти, неложними устами, і молитва наша буде прийнята. Й у праведній молитві народиться віра, і постане вона зі Слова.

„Споконвіку було Слово, а слово в Бога було, і Бог було Слово”.

Молитва прийшла у мою долю разом з першим словарем, і я щасливий, що Молитва і Слово зійшли на зорі мого життя так зріднено, як споконвіку нероздільні Земля і Небо...

Я щасливий, що виніс мамине благословення в життєву дорогу. Воно береже мене на цій дорозі, як і мамина молитва. Я не пригадую, коли вивчив молитву напам’ять, щоб не забувати її все життя. Бо ж вона входила в кожну мою клітину і в душу, мабуть, від тієї миттєвості, коли мене ще немовлям перехрестила мати – з діда-прадіда християнка.

Молитва і Слово прийшли разом, як Бог і Небо, Мама і Тато, Мова й Україна...

Я.Гоян

23
Середньовічна символіка кольорів
Зв’язок між символікою кольорів і психікою людини очевидний. Не випадково, коли ми чуємо слово „синій”, то виникає певний асоціативний ряд: небо, море, чистий, а коли кажуть „жовтий”, то виникає низка слів: сонце, кульбаба, жито, життєдайний. Символіка кольорів допомагає малярам відтворити те, що часто є невидимим, але присутнє, бо споконвічне: божественні сили, потойбічні явища, космічні реалії.

Західноєвропейську культуру важко уявити без символіки кольорів, особливо культуру Середньовіччя, коли митці намагалися за допомогою символів перекинути кладку між земним і небесним світами. Для церковних свят саме в добу Середньовіччя були встановлені літургійні кольори. Для Різдва, Великодня, Вознесіння, Божої Матері – білі; для Хрещення – зелені, для розп’яття і мучеництва – червоні, для Святої Трійці поєднували синій, зелений, червоний кольори, подіям із життя Діви Марії відповідали сині. В мистецтві тогочасної іконографії за окремими персонажами Нового Заповіту церква закріпила певні тони вбрання. Апостол Петро – в зеленому і червоному. Іоанна Предтечу зображували у світло-зеленому вбранні. Марію Магдалину – в одязі фіолетовому. Матір Божа зображувалася малярами найчастіше в блакитних шатах. Коли ж на іконі прочани бачили Мадонну в червоному вбранні, то це означало, що вона предстає тут як Цариця Небесна. Ісус Христос найчастіше зображувався в євангельських сценах у блакитному, червоно-пурпурному чи сірому вбранні. Все це пов’язане з давніми традиціями. Ще в давнину синій колір асоціювався з божественною любов’ю та істиною, а білий колір – з божественним світлом, незайманістю. Зелений колір асоціативно пов’язувався з надією на воскресіння, хрещення, а сірий – з перемогою духа над тілом, смирення. Фіолетовий колір мав викликати думку про каяття. Чорний колір символізував смерть, темні сили. А рай, вічне життя символізували акорди золотаво-зелених і червоних тонів. Символіка кольорів, що канонізувалась в іконографії в добу Середньовіччя, збереглася і широко використовується митцями і в наш час, адже сучасні митці хочуть побудувати міст між земним і божественним.

В.Кавун
24
Прокинувся Сонгород. Ярмарок. На вулицях стоїть туман пилу: торохкотять вози з прив’язаними до них кіньми, волами, коровами, телятами; літає солома, шерсть; дядьки, поспускавши з полудрабків ноги, по три, по чотири, а то й цілими купами поспішають до базару. А на базарі галас, регіт, рев, викрикування, закликання, гукання; ряди возів, ряди перекупок, жидів, кацапів, ряди шатрів із хустками, намистами, кожухами, ряди з рибою, ряди з паляницями, ряди з дьогтем, салом, сіллю.

Веде пару сіреньких, невеличких бичків худенький, маленький, трохи сивенький дядечко з одною випущеною штаниною і з полотняною латкою на коліні, в брилі, з таким носом, що, здавалося, сей дядечко ще змалечку не цурався чарочки.

  • Що за бички, «синій ніс»?

Мовчок, тільки суворий погляд з-під сивеньких брів і сердите «гей!».

  • Дядьку! Земляк із буряковим дюхачем! Що за бички дам?

  • Зашмаруй наперед ряботиння, - одмовляє «синій ніс», - а тоді й питайсь про бичків — полякаються!

А сонце пече, розлива по тілі якусь млявість; пахтить кінським гноєм, молодими огірками, житнім хлібом, таранею, дьогтем.

... Надходить поважний дядько в новій свиті, в картузі, з маленькими очима під густими бровами, з тонкими губами і невеличким ряботинням по худому лиці; підступає він до купки, що стоїть, поспиравшись на коней і розмовляючи тихо та мирно. Дядько розводить дві спини коней, просовується і, потягнувши злегка за картуза, промовляє:

  • Драстуйте! Боже поможи! А що просить?

  • Три красні.

Дядько, не відповідаючи, обходить навкруги, підніма ноги, маца боки, тягне за гриву, б’є по клубах і, наче твердо обміркувавши, рішає:

  • Ну, то от так... Держіть руку... Двадцять п’ять , - б’є з повагом, - кришка!

В.Винниченко
25
Ніжна душа нашого народу бринить у слові. Слово, оповите любов’ю, вигране вічністю, заходить у серце і настроює струни ніжності. З ніжної душі слово ніжне і запашне, як розпростерта у світ неперевершена українська пісня. Дивиться мудрими очима вічність і промовляє до нас зелен-травою, яблуневою весною, червоним осіннім зойком клена і ніжністю слова. Слово ніжне будить у нас людину, слово ніжне освячене любов’ю до найдорожчого на землі, слово ніжне сходить і яскравіє, доки людини живе для добра, доки мудрість і праця квітчають землю, доки живе в людині жага творення...

Людина опоетизовує найдорожче, увічнює його у слові. Вона хоче словом сказати всьому світові про свої найглибші почуття і зоряні мрії. Людина вибудувала з минулого в прийдешнє золотий міст, яким спішать у серця посланці людяності й любові – викупані у пелюстках квіту і в пробудженнях росяного ранку слова.

Українська мова витворила багато-багато пестливих слів, якими опоетизовано світ. Напевне, найбільше таких пестливих слів утворено від слова мати. І саме слово «мати» велике у своїй високості, людинолюбстві, у красі.

Перше слово, з якого починається наше пізнання краси світу, його сонячності. У кожної людини стоїть вона початком життєвого шляху, початком доброти і совісті, єдиною сповіддю і покликом до діянь на щастя людині.

І.Вихованець

26
Що, на вашу думку, спільного між школярами, студентами і, уявіть собі, депутатами? Я вже мовчу про собак. Мабуть, ніколи не здогадаєтеся: канікули! Не знаю, як у депутатів, а невже й у чотириногих друзів бувають канікули?

Історія цього солодкого кожному школяреві слова сягає сивої давнини. Отож полиньмо до Стародавнього Риму.

З двадцять другого липня по двадцять третє серпня Сонце перебуває в сузір’ї Пса, а поява над горизонтом зірки Сиріус із цього сузір’я збігалася із початком великої спеки. Тому саме в цей час римський сенат робив у своїх засіданнях перерву, яку називали канікулами. Чому саме так називали? Ост тут і зарито собаку: якщо перекласти з латини слово «канікули», то й вийде назва нашого чотириногого друга. Згодом канікулами почали називати літню перерву в роботі навчальних закладах, а ще пізніше – узагалі будь-яку усталену перерву в навчанні учнів і студентів. До речі, цим словом називають сьогодні й перерву в роботі Верховної Ради України.

І вкотре переконуєшся: скільки таємниць приховує мова – цей океан людської творчості і мудрості!

З часопису


27
Шумлять старезні дуби... Грізною сторожею стоять вони по шляхах до палаців Кочубеїв, Галаганiв, Скоропадських. Шумлять, ніби марять столiтнi сни про долю краю. Вітер виграє шорстким сизим листом, тамуючи щебетання дрібних птахів. Горлиця ненароком промайне сiро-голубою стрічкою i щезне. Лише здоровило-пугач насуплено зирить крізь віти, міцно затиснувши мохнатими лапами засохлу гілку, чекаючи облоги присмерків, щоб сумовитим голосом сколихнути тишу, рознести прокляття палацам i тривогу обшарпаним бідняцьким оселям. А коли ранок осміхнеться полиневою росою, щезає десь пугач, ховаючись у козацьких руїнах, щоб дати привілля розбійникові яструбу полювати на пустотливу горлицю.

Понуро шумлять старезні дуби Полтавщини, шепочучи казки-билицi... Хто гомін той збагне i наповнить душу живлющою снагою? Хто думи свої увiллє в те шумовиння, як ото вливають медовий хміль у срібний келих?

Дуби шумлять, а від них стеляться биті шляхи. Ой три шляхи широкiї, куди поведе ними доля невгамовного мандрівника? На яку колію ступить його нога, щоб дійти туди, де плекана мрія снує надії голубі?

Таємниче сріблострунним передзвоном виграють дуби, віщуючи путь-дорiженьку...

Ще звечора готувався, ходив стежками, якими носив колись свою дитячу безжурність i втіху. А потім перебирав у кiмнатi папери, відкладаючи значнiшi, а решту бгав та та в пiчку. Кинув глузливий погляд на напис: "Произведен за выслугу лет в коллежские регистраторы"...

- Смійся, колезький реєстраторе Панасе Яковичу Рудченко! - тихо шепотіли уста. Поглянув у маленьке дзеркальце на столі. Звідти виглянуло молоде, блідувате, заросле чорною борідкою обличчя. Темнi очі пронизливо дивились, ніби докірливо промовляли. Пригадав, як одна відвідувачка в миргородському казначействі відшукувала його - помічника бухгалтера - i запитувала: "Скажіть будьте ласкаві, де той сидить, що в нього очі говорять..."

Говорять... Кому i що вони говорять? Рука потяглася до щоденникiв. Ось вони - свідки хвилювань, тривоги й роздумів.
Іван Пільгук
28
Є проблеми та питання, про які хочеться дискутувати. А є проблеми, про які навіть і говорити не хочеться. І про одну з них нам треба разом подумати.

Зараз панує думка, що головне - економіка, дешевший газ з Росії, добробут. І мовляв, потім почнеться культура. Це все неправда.

Згадайте, Сервантес писав свого "Дон Кіхота" в трактирі, живучи з ласки трактирника, який його підтримував і сам від того падав у боргову яму.

А в нас все чекають, що Азаров зробить економіку, і все розцвіте. Це не так. Повинна бути гуманітарна аура.

Одним із найбільш яскравих спектрів гуманітарної аури є література. Це високовольтна лінія духу. Це рух опору.

Загадайте, що Камю сказав: "Світ ділиться навпіл - на чуму та на її жертв". Наша задача - не стати на сторону чуми.

Давайте згадаємо, коли в Україні був справжній рух опору. Він був ще в часи Шевченка. І цю високовольтну лінію духу підняли "шістдесятники".

Я читаю сучасні дослідження і не розумію, чому дослідники не бачать суті явища "шістдесятників".

Шістдесятники були когортою. Вони були поєднані спільними переконаннями та чесністю. Вони справді любили один одного та поважали один одного. Я не знаю другого такого покоління.

Коли шістдесятники несли свою високовольтну лінію духу, хтось помер, хтось не витримав. Це вдарило по їхній особистій долі та творчості. Але не треба їх судити. Треба думати. Треба бути глибшими та поряднішими. Не треба засмічувати суспільство ворожістю.

Колись один письменник писав, що хотів би купити собі нову батьківщину. Але щоб купити нову батьківщину, треба продати стару.

Я не знаю, хто придумав, що у 1960-ті роки була "відлига". Тоді була "кузькіна мать". Але сонячна енергія молодих людей все те перепалювала. Пам’ятаю один кавказець сказав, що можна прожити без вугілля, але не можна прожити без гідності.

Корнілов так само казав, що не боїться нічого, крім ганьби Росії. Україна буде тоді, коли будуть люди, які найдужче боятимуться її ганьби.

Ліна Костенко

(З виступу перед студентами

НПУ ім. М.П. Драгоманова 20.09.11)
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Похожие:

3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання iconМетодичні рекомендації для підготовки до зимової заліково-екзаменаційної сесії, для студентів заочної форми навчання факультету транспортних технологій та економіки Спеціальності «опувт»

3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання iconНаказ №03/070-нд щодо контингенту студентів §1
За результатами конкурсного відбору зарахувати на навчання за кваліфікаційним рівнем спеціаліст факультету зфкіС спеціальності "Фізична...
3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання iconКонспект лекцій, інструкції з лабораторних робіт, методичні вказівки, індивідуальні завдання
Прошу розмістити на сайті дну у розділі «Методичні матеріали для самостійної роботи студентів» наступні матеріали
3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання iconМетодичні вказівки до виконання курсової роботи "Побудова частотних характеристик складного об'єкта регулювання" з дисципліни
Побудова частотних характеристик складного об'єкта регулювання" з дисципліни "Теорія автоматичного управління" для студентів спеціальності...
3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання iconВ. Г. Короленка Наказ №76 з від 25. 08. 2011 м. Полтава § 1 На підставі рішення
На підставі рішення приймальної комісії (протокл №25 від 25. 08. 2011 р.) зарахувати з 1 вересня 2011 року до складу студентів заочної...
3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання iconКонспект лекцій з курсу «філософія»
В. О. Стьопін. Конспект лекцій з курсу «Філософія» для студентів заочної форми навчання. – Мелітополь, 2010 – 184 с
3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання iconКонспект лекцій, практичні завдання обсяг методичних матеріалів ( у мб) 216 кв
Прошу розмістити на сайті дну у розділі «Методичні матеріали для самостійної роботи студентів» наступні матеріали
3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт на тему "Робота з інтелектуальним модулем logo!" з дисципліни "Програмні засоби систем управління" для студентів денної та заочної форм навчання
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт на тему "Робота з інтелектуальним модулем logo!" з дисципліни "Програмні засоби...
3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання iconВ. Г. Короленка Наказ №66-ст/пл від 22. 08. 2011 м. Полтава § 1 На підставі рішення
На підставі рішення приймальної комісії (протокл №24 від 22. 08. 2011 р.) зарахувати з 1 вересня 2011 року до складу студентів денної...
3222 навчально-методичні матеріали із загальної стилістики для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання iconРозклад зимової сесії 2 курсу заочної форми навчання юридичного факультету окр «бакалавр» 2012-2013 навч року
Основи безпеки життєдіяльності та основи охорони праці (лекція) доц. Ткаченко Т.І
Разместите кнопку на своём сайте:
kk.convdocs.org



База данных защищена авторским правом ©kk.convdocs.org 2012-2017
обратиться к администрации
kk.convdocs.org
Главная страница